Коротенькі віршики для малят
Галина Демченко
І НАЩО ХВОЇНКИ
Зашумів над лісом
Вітрюган-гульвіса:
— Нащо для ялинки
Голочки-хвоїнки ?
— А тебе колоти,
А тебе збороти.
Щоб відбить хотіння
Виривать коріння.
А як заіскриться
Біла сніговиця,
Щоб гілля у мене
Все було зелене.
ЯЛИНКА
Що за гостя в нас така:
І зелена, і струнка,
Сяє зірка угорі,
На гіллячках ліхтарі,
І ростуть на ній не шишки,
А цукерки та горішки?
* * *
ВОДИЧКА
Наберу з криниці
Свіжої водиці,
Буду умивати,
Буду примовляти:
— Водичко, водичко,
Умий Олі личко,
Рожеве та біле,
Як яблучко спіле!
* * *
КАЛАЧІ
Пісня-гра
Я печу, печу, печу
Діткам всім по калачу.
Зверху маком потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь, калачі
У натопленій печі!
Буду Васю, буду Нату
Калачами частувати!
* * *
ТАНЯ
Це ж чому завжди у Тані
Щічки свіжі та рум’яні?
А тому, що Таня наша
Їсть і борщ, і хліб, і кашу!
* * *
ЮРАСЕВА ІГРАШКА
Киця спить на кожушку,
пташенятко — на пушку,
сірий зайчик — на обніжку,
а Юрасик наш у ліжку.
Біля нього півник ліг,
чорні очі — сам, як сніг;
тільки півник спать не хоче:
не заплющуються очі.
* * *
БІЛОЧКА
- Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
у дуплі, у соснячку
я гризу горішки
і гриби і шишки.
- А в морози люті, злі
ти не мерзнеш у дуплі?
— Мене добре зігріва
моя шубка хутрова,
і тому зимові дні
мені зовсім не страшні.
* * *
БОРОВИЧАТА
Боровик грибок
Сховавсь під дубок
Збігли за грибком
Під дубок слідком
Грибенята-онучата,
Лісові боровичата.
* * *
ТАНЕ СНІЖОК
Прийшла баба Зима,
Та прийшла не сама
Привела з собою
Діда з бородою,
Довгою, пухнастою,
Білою, сріблястою.
Дідуся Морозом звати,
З ним малі морозенята
По сніжку гуляють,
Діток забавляють.
* * *
ВЕСНЯНІ СТРУМОЧКИ
Цілу зиму спали,
На тепло чекали.
А тепер прокинулись,
Зразу бігти кинулись,
Дзвінко заспівали:
— Ми — струмочки весняні,
Ми — струмочки голосні,
Спішимо до річеньки,
Нашої сестриченьки.
МОЯ МАТУСЯ
Працює матуся моя
В дитсадочку.
Всі дітки для неї —
Як доньки й синочки.
Хороша, ласкава
Матуся моя.
Усі її люблять
Так само, як я.
Агнія Барто
Іграшки
Переклад українською - Н.Забіла
Ведмедик
Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали йому ногу,
Все одно він самий кращий,
Не віддам його нізащо.
М'яч
Наша Таня гірко плаче
Упустила в річку м'ячик!
Годі, Танечко, не плач,
Не потоне в річці м'яч!
Літак
Ми літак самі збудуймо
В небо синє попрямуймо.
Політаймо над домами
І повернемось до мами.
Лошатко
Я люблю своє лошатко,
Причешу його спочатку,
Гребінцем пригладжу хвостик -
Ми ж із ним поїдем в гості!
Бичок
Іде бичок, хитається,
Зітхає на ходу:
- Ой, кладочка кінчається,
Я зараз упаду!
Слоник
Спати час. Заснув бичок,
Ліг в коробку на бочок,
Ліг ведмедик на ослоник,
Спать не хоче тільки слоник.
Головою хить та хить,
Каже всім:"Спокійно спіть".
Грузовик
Ми кота хотіли нині покати на машині.
Кіт кататися не звик - перекинув грузовик.
Кораблик
Шапка-матроска, мотузка в руці,
Я тягну кораблик по бистрій ріці.
Услід жабенята безперестанно
Благають мене: - Покатай, капітане!
Зайчатко
Про зайча дівча не дбало -
Від дощу не заховало.
Ждати помочі нізвідки,
Геть промокло - аж до нитки!
Козлик
Козлик в мене є рогатий
Я сама його пасу.
Винесу надвір із хати,
В сад зелений віднесу.
Заблукає він в саду -
Я сама його знайду.
Віршована казка
Галина Демченко
ЯК ОДЯГНУВСЯ КІТ
Нишком будете сидіти?
Розкажу вам казку, діти.
В давнину, в далекім-краю —
саме де, не пам’ятаю —
без одежі, без чобіт
жив на світі бідний кіт.
І ніхто того не знав,
як сердешний горював.
Часто-густо плакав кіт:
в холод замерзав, як лід,
а в жару спікався так,
що червоний був, як рак.
До зеленої верби
кіт подався із журби.
Під вербою став і просить:
— В тебе листя більш ніж досить. Дай мені, прошу, хоч трішки,я зроблю собі панчішкиі зроблю собі піджак,та й ходитиму отак.Здивувалася верба:— Листя для котів хіба?Але вже коли так треба,відпущу його для тебе.Аж підскочив кіт зраділо,замурчав і ну за діло.Сів і шиє на пеньку.Пісеньку веде таку:— Оце так, оце так!
Шию з листя піджак,
а на ніжки — панчішки...
Позавидує всяк! —
Як пошив, одягся кіт
і скликає на обід:
барана і всю рідню,
і корову, і свиню,
а також покликав
півня та індика.
Стали гості їсти, пить,
почали піджак хвалить.
Півень зразу „Ку-ку-рі-ку!
Ще не бачив зроду-віку!“
А індик: „Булди! Булди!
Ой води мені, води!"
Дай мені, прошу, хоч трішки,
І баран протяжно: „Бе-е,
не впізнать тепер тебе-е!“
І корова хвалить: „Му-у,
до лиця піджак йому-у!“
А свиня все їла,
тож і не хвалила.
Ось на другий день ізрання
вийшов кіт на полювання.
Йде, пишається собою...
А вже осінь за горою
хазяйнує. Хто не знав,
що у неї безліч справ?
Обійти усі сади,
скласти в кошики плоди;
вчасно овочі зібрати,
під озимі ще зорати;
скільки-но пташиних зграй
спорядити в теплий край;
неодмінно розписати
на деревах їхні шати...
Ходить осінь лісом, гаєм,
різні барви підбирає.
Відшукалась для кота
в неї фарба золота.
Стала і малює, поки
не пожовкли спина й боки.
І як тільки пожовтіли —
по листочку й облетіли,
як з верби тієї наче.
Кіт-бідак стоїть і плаче.
А тоді вже голяка
він біжить до гусака.
Біля нього став і просить:
— В тебе пір’я більш ніж
досить.
Дай мені, прошу, хоч
трішки.
Я зроблю собі панчішки
і зроблю собі піджак.
Та й ходитиму отак...—
А гусак: — Чого схотів?
Хіба пір’я для котів?
Але вже коли так треба,
відпущу його для тебе.
Аж підскочив кіт зраділо,
Замурчав і ну за діло:
сів і шиє на пеньку,
пісеньку веде таку
— Оце так,
оце так!
Шию з пір’я піджак,
а на ніжки — панчішки...
позавидує всяк!—
Як пошив, одягся кіт
і скликає на обід:
барана і всю рідню,
і корову, і свиню,
а також покликав
півня та індика.
Стали гості їсти, пить,
почали піджак хвалить.
Півень зразу: „Ку-ку-рі-ку!
Ще не бачив зроду-віку!“
А індик: „Будди! Будди!
Ой води мені, води!“
І баран протяжно: „Бе-е,
не впізнать тепер тебе-е!“
І корова хвалить: „Му-у,
до лиця піджак йому-у!“
А свиня все їда,
тож і не хвалила.
Ось на другий день ізрання
кіт іде на полювання,
хвіст задерши догори.
Аж це яструб — шасть згори!
Яструб думав, що гусак,
та як схопить за піджак!
Тільки слід лишив на спині
і піднявся в хмари сині.
З болю й ляку кіт завив.
Біг — панчішки погубив.
Сів та й плаче коло хати.
Аж біжить Рябко кудлатий.
Кіт — до нього, став і просить:
— В тебе шерсті більш ніж досить.
Дай мені, прошу, хоч трішки.
Я зроблю собі панчішки
і зроблю собі піджак.
Та й ходитиму отак...—
Пес махнув хвостом: — Не дам,
я в морози мерзну й сам! —
І пішов. Та в цю хвилину
кинувся Сірко з-під тину:
— Ти чого тут? Гав! Гав! Гав!
Ти у мене кістку вкрав!
— Гр-р! Не брав я, відчепись!!—
Тільки шерсть летить від них.
Поки галас не затих,
шерсті кіт напхав торбину
та швиденько — у хатину.
Сів і шиє у кутку.
Пісеньку веде таку:
— Оце так,
оце так!
Шию з шерсті піджак,
а на ніжки — панчішки...
Позавидує всяк!
Як пошив, одяг бідак
і виходить до собак.
А вони тут: „Гав! Гав! Гав!
Так це ти нас обібрав?
Віддавай піджак мерщій!
Віддавай піджак мерщій!
Віддавай! Піджак не твій!“
І — погнались за котом.
Кіт навтіки. Круть хвостом —
і на дерево. Відтоді
й не живуть вони у згоді.
Кіт на одяг вже не просить:
шерстяний і досі носить.
Оце й казочка вся
Харитона дідуся.
Слухайтеся маму, тата —
розкажу казок багато.
